Мій університет був зовсім в іншому місті. Кожної неділі я їздила поїздом на навчання. А проживала в гуртожитку.
За три роки навчання в мене жодного разу не траплялися такі ситуації. Придбавши квиток, я зайняла своє місце у купе. Було людно, оскільки всі студенти їхали додому. Моїми сусідами були двоє молодиків і одна дівчинка. Наскільки я зрозуміла, вони всі були друзями. У їхніх рюкзаках я побачила алk _огольні напої. А згодом, проїхавши декілька станцій, один із хлопців сказав, що пора починати святкувати його день народження.
І тут я зрозуміла, що дорога у мене буде веселою. Накривши невеличкий стіл, вони сіли святкувати. Й почали запрошувати мене до їхнього столу. Я почала відмовлятися, адже вони незнайомі мені люди. Але вони дуже настирливо просили хоча б випити з ними чаю. У той вечір від алkо _голю я одразу відмовилась, а от вони ні.
Привітавши чемно іменинника, я попрощалася з ними та залізла на верхню полицю спати.
Коли дівчина з хлопцем вийшли кудись прогулятися, я залишилася сама з іменинником. Оскільки він був напідпитку, то почав до мене чіплятися. Я одразу його штовхнула від себе та почала кричати. Але хлопець виявився дуже настирливим. Мені чудом вдалося вирватися від нього та побігти до провідника.
Я одразу розповіла про все та попросила викликати поліцію. Вони сказали, що спробують розібратися самі.
Провідник з провідницею пішли в моє купе заспокоювати цих молодиків. Й одразу забрали мої речі звідти, адже повертатися туди я точно не мала намірів.
Мене пересадили зовсім інше купе. У ньому була жінка з дитиною та її чоловік. Там трошки заспокоївшись я змогла задрімати. А через пів години я прокинувся від шуму. Як згодом виявилося, той іменинник почав шукати мене по усіх купе. Але оскільки він порушував тишу, провідники швидко з ним впоралися.
Коли я приїхала на своє місце призначення, то одразу вибігла з цього поїзду.
Я ще довго йшла та оглядалася, чи часом мене хтось не переслідує. Після такого невдалого досвіду їзди у поїзді, в мене ще декілька місяців був страх. Я старалася краще пересуватися маршрутками ніж поїздами. Ну і за ціною з часом стало мені це відчутно.
Якщо повернути час назад, я б все-таки тоді викликала поліцію, щоб вони одразу приборкали цього невгамовного. Тепер я стараюся пересуватися лише у маршрутках чи плацкартних вагонах.
А з вами колись таке подібне траплялося?
