Пів року тому моє життя перевернулося з ніг на голову. Не стало мого коханого чоловіка. Толі тільки-но виповнилося 40 років … овдовіла мама з двома дітьми на руках, тепер я не знаю, як мені справлятися далі. Тому що крім очевидних проблем, кожен день я лаюся зі свекрухою і свекром.
Річ у тім, що вони відразу мене не злюбили. Я приїхала в столицю з маленького провінційного містечка, вони ж жили тут завжди і рахували себе елітою. Але мій чоловік був зовсім не таким. Він щиро любив мене і оберігав. Толя рубав на корені будь-які можливі конфлікти з його матір’ю і батьком. Ми навіть бачилися по суті тільки у свята.
Чоловік працював у престижній компанії і займав дуже хорошу посаду. Жили ми в його 3-кімнатній квартирі. Крім цього Толя примудрявся повністю утримувати своїх батьків і відкладати гроші. Не дивно, що свекруха зі свекром звикли до розкоші. Вони просто сиділи на шиї у дорослого сина, маючи при цьому дві досить хороших пенсії.
Мій чоловік мріяв про дітей і був на сьомому небі від щастя, коли дізнався, що у нас буде двійня. Після народження малюків я написала заяву про звільнення: Толя наполягав на тому, щоб я була вдома. Роль справжньої хранительки домашнього вогнища припала мені до душі. Я отримувала справжнє задоволення, доглядаючи за дітьми і роблячи всі домашні справи.
І відразу цього не стало … Я розуміла, що заощаджень чоловіка не вистачить надовго. Потрібно було швидко знайти якусь роботу. Дякую колегам Толі, вони допомогли мені влаштуватися секретарем в невелику фірму. Однак на цьому проблеми не закінчилися, а лише розпочалися.
Батьки чоловіка заявили, що збираються переїжджати в нашу з чоловіком квартиру. Мовляв, пенсії їм тепер не вистачає, тому свою квартиру вони будуть здавати, а жити в нашій 3-кімнатній. Звичайно, я була в шоці і не хотіла ділити з цими людьми своє затишне гніздечко. Адже я розуміла, що вони просто не дадуть мені спокійного життя.
Згідно із законом частина квартири дійсно належала батькам чоловіка. Свекруха пропонувала мені, щоб я виплатила їм гроші за їх частину, і тоді б ми назавжди попрощалися. (До речі, вони були абсолютно байдужі до онуків.) Але у мене не було стільки грошей! Це була непідйомна для мене сума.
«Візьми кредит, в чому проблема?» – з усмішкою говорила свекруха. Як же я візьму кредит, якщо його потрібно потім виплачувати? Я і так ледве кінці з кінцями зводжу, зарплата у мене поки що невелика. Як би я не старалася знайти хоча б якийсь контакт з цими людьми, вони просто ігнорували всі мої спроби.
І тепер вони хочуть жити зі мною під одним дахом! Я впевнена, що вони все спланували і просто хочуть вижити нас з квартири. Я не знаю, що мені робити і як уберегти дітей. Раптом бабуся з дідусем почнуть налаштовувати їх проти мене? Я нічому не здивуюся!
Вже приготувала для них кімнату … Готуюся до гіршого, якщо чесно. На що здатна жінка, яка звинувачує мене в тому, що сталося з її сином? Страшно подумати.
