З чоловіком у нас складні стосунки. Він живе своїм життям, та для всього світу показує, що у нас ідеальна родина. А я втомилася так жити. Не один раз я задумувалася про розлучення, та ніяк не можу наважитися йому про це сказати.
Я прекрасно розумію, що опинюся посеред вулиці без нічого. Буду гола, боса і без грошей в кишені.
Ми разом починали наш бізнес. Спочатку це був інтернет-магазин, потім ми наважилися відкрити маленький магазинчик в кіоску, який орендували. Зараз у нас мережа із двадцяти магазинів.
Так сталося, що ми все оформили на чоловіка. А потім він так викрутив, що підсунув мені на підпис документ, що я наче не маю відношення до його бізнесу і ніяких претензій ставити не можу. Мені він це пояснив так, що в разі проблем – мене не шукатимуть та не вимагатимуть заплатити борги. Ну ми брали кредити на відриття перших чотирьох точок. Тоді я думала, що це нормально, а зараз розумію те, якою довірливою і дурною я була.
Мій чоловік почав гуляти. Його коханки не соромляться телефонувати навіть посеред ночі. Я закриваю на це очі, бо у нас двоє дітей. А чоловік не йде від мене, бо для своїх партнерів і інвесторів мусить показати себе зразковим сім’янином.
От так я опинилася в глухому куті. Що мені робити я не знаю. Так, я розумію, що доки я ще молода – можу знайти хорошого чоловіка. А потім що? Буду старість зустрічати і шкодувати, що не пішла від нього. Ех.
Як це важко. Якби у нас ще не було б дітей – я б пішла без оглядки. А так не знаю куди мені йти з дітьми, та й взагалі чи він мені віддасть наших дітей. Це все так важко. І ці думки все частіше і частіше не дають мені спокою та з’їдають мене з середини.
