Моя свекруха – це суцільне зло. Вона мені стільки болю принесла, що важко й уявити. Це не жінка, а справжні диявол. Все почалося з того моменту, як мій чоловік в мене закохався.
Мама Ігора завжди мріяла про іншу невістку. Їй до вподоби була дочка її сусідки і подруги. Але Ігор і не розглядав це дівчисько, як свою потенційну наречену.
Познайомилися в кіно і одразу ж сподобалися один одному. Почали ходити на побачення і планувати спільне життя. Мої батьки прийняли Ігора як рідного сина. А от батьки Ігора мене не прийняли взагалі. Мама його почала з порогу бачити в мені заклятого ворога.
На наше скромне весілля лише для родини – мама Ігора не прийшла та й тата не пустила. Мій чоловік звичайно ж засмутився і розлютився. Адже він любить своїх батьків і дуже хотів, щоб вони були поруч у один із найважливіших днів його життя.
Ми одарзу ж пішли жити окремо. У мене була своя квартира, яку мені подарували батьки на повноліття. Хоч і маленька однокімнатна – за те своя і без свекрухи.
Цілий рік моя свекруха налаштовувала свого сина проти мене. А ми на це не зважали. Коли вона зрозуміла, що це безрезультатно – вирішила до нас придобритися. Ми й не уявляли, на що здатна ця жінка. І дуже багато разів пожаліли, що таки впустили її до нас.
Свекруха намагалася нам всіляко догодити. Вона ввійшла в нашу довіру. Нам було навіть дивно чому вона так кардинально змінилася. А потім ми дізналися про вагітність. От тільки коли повідомили батькам Ігора – по виразу обличчя його мами було все зрозуміло.
Дитину я втратила. У мене був викидень.Через рік історія повторилася знову. Ми не знали чому так, аж доки не прийшли результати аналізів. І добре, що лікар наполіг на них, бо йому було дивно. Та й до того все проходило добре.
Виявилося, що я вживала ліки, які і спричинили таку ситуацію. От тільки я не вживала нічого. Парадокс, чи не так. Тут не обійшлося без руки свекрухи, при чому двічі. Це вона підсипала чи підливала мені в їжу ці препарати. Я це знаю точно.
Про третю вагітність ми нічого не розповідали батькам Ігора. Ми навіть до останнього її приховували. А потім вигадали історію, що посварилися і я пішла жити до своїх батьків. У нас народився чудовий здоровий син. Ми раділи. От тільки доступ свекрухи до малюка максимально обмежували.
Це її зачепило ще більше. Її план знову провалився. Тоді вона запросила нас вгості до себе на своє день народження. Хизувалася подарунками. Свекор вручив свекрусі діамантові сережки. Пізніше ці сережки знайшли в мене і мене забрали до поліції. Свекруха все відмінно підлаштувала. Та так, що я мало не потрапила за грати.
Добре, що Ігор таки дав свої показання і переконав маму забрати заяву. Ми всі прекрасно знали, що вона мене підставила.
Зараз нашому сину шість років. І ми щасливі. Недавно помер свекор. Ця стара змія випила з нього всю кров. А потім і вона злягла. Зло не залишається безкараним. У неї трапився інсульт. І їй потрібний догляд.
А хто має доглядати – звичайно ж я. А я не хочу. Нема в мене бажання їй хоч трішки допомогти після того, що вона мені причинила. Краще хай на вулиці опиниться чи в якомусь хоспісі, ніж на моїх плечах. Ігор звичайно ж проти такої долі для рідної мами. Але вона забрала життя у двох наших дітей, то чому я маю їй тепер допомагати.
