Син обіцяв Марії сплатити борг, і дров на зиму казав що привезе. Але поки жодної своєї обіцянки він не виконав. Марія все виправдовувала сина, що йому ніколи, він дуже зайнятий

У хаті Марії останнім часом майже не світилося, лише ледь жевріло в одному віконечку. У неї був великий борг за світло, от його і відключили, добре, що хоч у неї збереглася стара гасова лампа, яка вже декілька днів стає їй у нагоді.

Син обіцяв Марії сплатити борг, і дров на зиму казав що привезе. Але поки жодної своєї обіцянки він не виконав. Марія все виправдовувала сина, що йому ніколи, він дуже зайнятий, робота забирає весь його час. Чекала, що як тільки у Миколи з’явиться вільна хвилинка, він обов’язково приїде.

Літній жінці 76 років, живе сама. Чоловіка не стало 12 років тому, а діти давно пороз’їжджалися. Старша донька Світлана поїхала на заробітки в Польщу, там і залишилася, забрала згодом туди чоловіка і дітей. Приїжджає до мами рідко, телефонує час від часу, питає як справи, інколи передає гостинці.

Син живе в обласному центрі, у нього є сім’я – дружина і двоє дочок, які вже закінчили університет, старша весною заміж виходить. Тішиться Марія внуками, але вони до неї приїжджають не часто, обіцяли, що провідають бабусю на свята, але чомусь ніхто не приїхав. А Марія готувалася, майже всю пенсію витратила на продукти, щоб прийняти гостей, але гості так і не з’явилися.

8-го зранку Марія вийшла у двір і зрозуміла, що дров їй вистачить максимум на тиждень. Вона черговий раз набрала сина, але його телефон мовчав. Зайшла до хати, знайшла свій сховок, в який відкладала внучці гроші на весілля, взяла звідти три тисячі гривень і пішла до сусіда, він завжди її виручає в таких ситуаціях, але не безкоштовно. Коли 100 гривень бере, а коли і більше. Але нехай, головне, щоб з дровами допоміг.

Василь і цього разу не відмовив, сказав, що за два дні приїде машина дров. Дружина Василя, Олена, привіталася з сусідкою і запитала, може треба щось допомогти. Марія подякувала, і вже хотіла йти, але Василь її зупинив.

– Тітко Маріє, – раптом звернувся. – Давайте ми з дружиною будемо Вам у всьому допомагати, а ви на нас свій будинок перепишете. Ви не хвилюйтеся, ми Вас доглянемо краще, ніж рідні діти.

При згадці про дітей у Марії на очі навернулися сльози. Вона відповіла Василю, що подумає над його пропозицією. Зайшла в свою холодну і темну хату, засвітила свічку, знову спробувала набрати сина, але у відповідь були лише гудки.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *