Мене звуть Наталя, і я завжди цінувала сім’ю понад усе. Коли шість років тому мій син Олексій одружився з Веронікою, я прийняла її в нашу сім’ю з радісними обіймами . Я чесно була рада, що в мене з’явилася невістка, і мені не терпілося побудувати з нею міцні стосунки. Тоді мені здавалося, що у мене з’явилася ще й дочка. Але я не знала, що наші стосунки набудуть несподіваного повороту.
Спочатку все здавалося добре. Вероніка була ввічливою, але дещо стриманою. Згодом я помітила, що вона рідко бере слухавку, коли я телефоную. Коли приходжу до неї в гості, вона ніби замикається в собі, уникаючи спілкування зі мною.Інколи взагалі йде з дому, якщо знає, що я маю прийти. Спочатку я вирішила, що вона соромиться або просто зайнята своїм життям.
З роками відстороненість Вероніки ставала дедалі помітнішою. Мені дуже хотілося брати участь у вихованні єдиного онука Микити. Однак невістка робила все можливе, щоб тримати мене на відстані. Вона не включала мене в жодні сімейні заходи, і навіть в особливих випадках я залишалася осторонь урочистостей .
Мені було боляче дивитися на зростаючу прірву між нами. С ерце боліло за ті стосунки, які я сподівалася налагодити зі своєю невісткою. Я не розуміла, чому вона не пускає мене до Микити. Він же мій онук теж! Син Олексій, намагався мене заспокоїти. Проте було зрозуміло, що Вероніка тримає кермо влади в наших сімейних стосунках.
Одного разу Олексій зателефонував мені . У них із Веронікою виникли серйозні фінансові проблеми. Невістка не працювала, а сина скоротили на роботі.Вони насилу зводили кінці з кінцями і влізли у великі борги. Їм довелося з’їхати з орендованої квартири.
Важко зітхнувши, син нерішуче заговорив про те, щоб тимчасово переїхати до мого будинку. Він пояснив, що їм нікуди йти і вони потребують моєї допомоги. Як матері, мені було нестерпно бачити, як страждають мої син і онук.
Я без вагань запропонувала свій будинок для рідних людей. Олексій нервово згадав, що з ним приїде і Вероніка.
У мене занило серце від майбутнього важкого рішення. З одного боку, я хочу підтримати сина й онука. З іншого – не можу ігнорувати багаторічну образу і неприйняття, які я переживала від Вероніки. Думка про те, що вона житиме під моїм дахом, викликають в мені гнів і тривогу. Вона не давала мені бачитися з онуком! Я сина єдиного рідко бачила через неї! Я її до себе пускати не бажаю!
