Після того як весілля не відбулося, Ксюша зібрала речі і поїхала в місто. Повернулася вона лиաе кілька років потому, коли розбагатіла.

Минуло вже 10 років з того дня, як Оксана не була в рідному домі. Зараз це була вже інша людина – впевнена, за кермом власної дороrої іномарки. Але в голові – ті спогади юності, які мучили її всі ці роки. Але вона багато разів давала собі слово – більше ніколи не повертатися в своє рідне село. Оксану виховувала мама. Тато пішов з життя, коли дівчинці було всього 2 роки. Мама працювала ліkарем, тому дуже мало часу проводила з донькою, а зарплата, як відомо, була мізерною. -Нічого, доню, протримаємося – говорила вона щоранку. Оксана виросла красунею. Всі хлопці села бігали за нею, але їй сподобався Андрій – хлопець з сусіднього села.

Він був з заможної родини, тому мама Оксани завжди говорила, що він їй не пара. -Мамо, гроші для Андрія не головне. Але коли батьки Андрія прийшла знайомитися і побачили похилу хатину, за виразом їхнього обличчя стало зрозуміло, що проблеми не за горами. В день весілля Оксана не могла знайти собі місця, але не розуміла, в чому причина такої тривоги. Нареченого довго не було. Друзі поїхали з’ясовувати, що сталося, але Оксана вже зрозуміла, що весілля не буде. -Я не дам зіпсувати життя сина бідністю – сказала мама Андрія, і зачинила двері перед гостями. На наступний ранок Оксана зібрала свої речі в маленьку стареньку валізку, і подалася в місто. Спочатку працювала офіціанткою, потім з’явилася можливість поїхати закордон – погодилася, не сумніваючись ні секунди.

Незабаром родичі повідомили, що мама пішла з життя, але Оксана на той момент не змогла повернутися. Вона поступово почала налагоджувати життя, але жорстока образа на Андрія і його батьків так і не вщухала. І ось, вона під’їхала на своїй дороrій іномарці до рідного дому. Сусіди не відразу зрозуміли, що солідна дівчина, що стояла перед ними, та сама «Ксюня», яку кинув наречений у день весілля. Трохи поговоривши зі старими знайомими, Оксана пішла в магазин. Обличчя продавщиці виявилося їй знайомим. Вона пригадала – це мама Андрія, та теж впізнала її. -Ксюша, рідна, пробач мене. Я вам обом зіпсувала життя. Після твого від’їзду Андрій так нікого і не полюбив. Пристрастився до пляшки, незабаром його посадили… Але Ксюші було нецікаво слухати всі ці розповіді. Їй було шkода Андрія і його маму, але вони самі виявилися винуватими у своєму нещасті.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *