Дощ, сніг, холод чи спека для них не перешкода, працювати доводиться за різних обставин. Тренують собак-рятувальників на полігоні єдиного в Україні кінологічного центру ДСНС у Ромнах (Сумська область). Нині тут 33 вихованці: різні за віком, характером, навичками і породою – німецькі та бельгійські вівчарки, курцхаар, біглі. Для них, відповідно, різні навантаження та завдання.
21 листопада допомогти українським колегам приїхали експерти з Міжнародної організації з підготовки пошуково-рятувальних собак (International Rescue Dog Organisation – IRO), яка має великий досвід у пошуку і виявленні людей під руїнами та завалами. Вони оцінювали досвід українських тренерів і доповнювали їхній підхід своїми знаннями.
Побував на заняттях у чотирилапих рятувальників і LB.ua. Якими є будні службових собак – читайте в нашому тексті.
Катерина АмелінаКатерина Амеліна, кореспондентка LB.ua
8
Фото: Макс Требухов
Навчання
На майданчику, де тренують навички пошуку людини на відкритій місцевості, працюють по декілька чоловік – господар із собакою і статисти, що грають роль того, кого треба шукати. Вони на відстані займають позу потерпілого – сидячи або лежачи – собака бачить у них м’ячик (заохочення) і радісно мчить до статиста. Щоб отримати від нього іграшку – треба погавкати. Винагорода дістається за найвдаліший голос – достатньо гучний і впевнений, без скавуління.
“Статист для собаки цікавіший, ніж провідник, бо господар тільки заважає – тримає її на повідці. А у статиста м’ячик або ласощі, він дає винагороду за виконану роботу. І біля статиста собака дає голос, а гавкіт для них – це теж заохочення, бо так собаки проявляють свої емоції”, – пояснює Максим Патьоха, начальник відділення підготовки службових собак навчального кінологічного центру.
Максим ПатьохаФото: Макс ТребуховМаксим Патьоха
Від віку собаки залежить рівень навантаження, тривалість занять і їхній вигляд. Незмінне тільки одне правило – тварині повинно бути весело і цікаво. На поле виводять 5-місячну дівчинку породи бігль. Вона радісно біжить у натовп інструкторів і журналістів, тягне повідець у різні сторони, з усіма хоче привітатися. Від неї ніхто не вимагає сісти, слухатися і грати в пошуки постраждалого, її проводять по майданчику, дають усе обнюхати, підійти, куди цікаво. Це частина її соціалізації.
Пухнастий батальйон. Як тварини допомагають на війні
“Потрібно, щоб цуценя засвоїло, що люди – це добре, що нічого поганого від них не буде. Тому заняття для них короткі, по 4-5 хвилин, і дуже позитивні. Також ми роздаємо всім присутнім на майданчику ласощі, щоб вони пригощали цуценя”, – розповідає Патьоха.
Фото: Макс Требухов
Перед біглем тренувалися дві німецькі вівчарки, сестри однорічного віку. Вони ще не мали робочих завдань, поки що тільки вчаться – працюють уже зі статистом. За ними виходить 8-річна малінуа (бельгійська вівчарка). Вона вже досвідчена рятувальниця, тому і тренування ускладнені на уважність і збільшену відстань.
Тривалість навчання залежить від самої тварини – комусь вдається швидше засвоїти навички і отримувати робочі завдання, комусь – повільніше.
“Кожна собака по-різному працює, немає такого, щоб усі під одну лінійку. Усі собаки різні, як і люди, тому до кожної шукаємо підхід”, – зазначає Максим.
У нього з дружиною, яка теж працює в центрі, на двох чотири собаки. День його починається з прогулянки з вихованцями.
“На прогулянці важливо зрозуміти, в якому стані собака, чи виспалась, десь могла лапку підвернути, десь трішки погано почувається. У такому разі в собаки вихідний”, – зазначає Максим.
Далі кожен кінолог складає для своїх підопічних план тренування на день.
“Досвідчені собаки займаються двічі на день: якщо пошук відпрацьовуємо – то більше часу, якщо слухняність – менше. Наприклад, команду “сидіти” відпрацьовуємо маленькими кроками, поки собака не засвоїть”, – пояснює Максим.
Плюс кожен собака має спеціалізацію: хтось уміє шукати людей на відкритій місцевості, хтось – у будівлі під завалами, хтось навчений знаходити вибухівку.
Для захисту українського кордону Кінологічна спілка передала ДПСУ 14 вівчарок
“На техногенному завалі людина може перебувати під уламками, тому там собака працює тільки носом”, – пояснює Максим.
Тренують у їхньому центрі й таких чотирилапих спеціалістів: на території полігону є триповерхова споруда – імпровізований торговельний центр з підвальною системою, в який буцімто влучив снаряд. Усередині купа будівельного сміття та предметів різних за формою і розміром, щоб собака вчився шукати за різних обставин.
“Ми тренуємо собак на пошук різних людей – жінок, чоловіків, літніх, дітей. Тварина повинна бути пристосована до різних обставин. Плюс зруйновані будівлі – це додаткові запахи. Люди проводять під завалами по 24 години, ця ситуація сильно відрізняється від тієї, коли потерпілі перебувають зовні”, – пояснює Алоїз Балог, президент Міжнародної організації з підготовки пошуково-рятувальних собак (IRO).
Алоїз БалогФото: Макс ТребуховАлоїз Балог
Він зі своїм заступником і двома експертами-кінологами вперше приїхав в Україну на спільні тренування з українськими колегами.
“Ми приїхали сюди поділитися досвідом, своїми спостереженнями – щось відзначити, щось підказати. Ми відвідуємо різні країни: від Південної Америки до Таїланду і так передаємо досвід і обмінюємося ним. Можливо, тут ми теж побачимо щось нове і передамо його далі”, – додає керівник IRO.
У цих хвостатих спеціалістів таке саме завдання, як і в колег на відкритій місцевості: виявити людину і гавкати, допоки не прийде господар.
“До тренування цуценя береться після закінчення карантину й отримання всіх вакцин. Орієнтовно 4-6 місяців щоденного навчання, щоб собака могла почати працювати в умовах техногенного завалу. Тобто тварині має бути вже не менш ніж рік. Плюс вона має пройти всі тести – мотиваційні та на стресостійкість”, – пояснює Дмитро Кудашкін, начальник навчального кінологічного центру.
Його вихованець уже похилого віку, допрацьовує до заслуженої пенсії. Він – собака-детектор, навчений шукати вибухівку.
“Після 24 лютого ми працювали на території Ромнів, бо зросла кількість випадків анонімних дзвінків про замінування будівель і територій. А загалом наш основний штат мінно-пошукових собак залучали для роботи на території Сумської області – це Охтирка, Тростянець, який був окупований. Там залишилося багато вибухонебезпечних предметів, і собаки наші там дуже плідно попрацювали”, – ділиться Дмитро.
Дмитро КудашкінФото: Макс ТребуховДмитро Кудашкін
Робота
Собаки-рятувальники розуміють, де тренування, а де вже робота з реальним пошуком. Усе завдяки спеціальним ритуалам. Під час занять це гра, з командами і м’ячиками. Під час реального пошуку атмосфера інша, і собака це відчуває, каже Максим.
“Коли приїжджаємо на місце, ми опитуємо свідків, відпускаємо собак із повідців і взагалі нічого не кажемо їм. І подібні тренування проводимо – людина сідає в лісі чи в полі, а навчені собаки гуляють без повідця. І в той час, коли собака відчуває запах у лісі – вона знає, що це запах людини, хоч він у кожного різний. Вона біжить за запахом, знаходить схованого статиста, гавкає й отримує за це нагороду”, – розповідає Максим.
Два місяці тому вони з вихованицею врятували літню жінку, яка вийшла з дому опівночі і зникла.
“Ми шукали її цілий день, не знайшли. Наступного дня знову виїхали. Пішли відпрацьовувати вже наступний сектор (територію пошуку розбивають на сектори. – LB.ua). Дощ періщив неймовірний, не допомагали ні дощовики, ні гумові чоботи. Я проминув перехрестя, але дивлюся – собака затрималася в іншому місці. Підходжу, а там у грязюці капець, як з’ясувалося, тієї бабусі. За 10 хвилин у цьому напрямку ми знайшли й саму бабусю. Вона більш ніж добу пролежала під дощем, але була жива. З нею пішов її собака – маленький дворняжка. І він залишався біля неї, охороняв її і зігрівав, не давав нікому підійти”, – розповів Максим.
Фото: Макс Требухов
Буває й таке, що не вдається знайти людину. Собаки-рятувальники не всесильні, та й це не серіал “Комісар Рекс”. У такому випадку тварині все одно влаштовують можливість отримати результат – тренування на місці зі статистом. Усе для того, щоб для собаки робота завжди закінчувалася позитивом.
– Вони задоволені своїм життям? – запитую в Максима.
– Звісно, це для них рай! Вони роблять те, що їм цікаво, і регулярно мають фізичне та розумове навантаження, – запевняє він. – Ми намагаємося створити такі умови, щоб собака хотіла працювати, бо від примусу нічого не буде. Тварину потрібно відчувати і шукати до неї підхід.
До 2013 року команда кінологічного центру брала участь у чемпіонаті світу серед пошуково-рятувальних собак. У 2012 році змагання відбулися на території тренувального полігону в Ромнах. Тоді Україна виборола перше місце. Наступного року чемпіонат проходив у Нідерландах, наші взяли третє місце. Та з початком російського вторгнення в Україну пріоритети центру змінилися.
Зараз вихованці центру навчаються і працюють для порятунку живих людей, утім через повномасштабне вторгнення і масовані ракетні удари з боку Росії навчальну програму планують розширити і для пошуку загиблих. Для цього залучатимуть і європейських колег.
Фото: Макс Требухов
Фото: Макс Требухов
Ріші Сунак зустрівся з українськими рятувальниками і собакою-сапером Патроном
Фото: Макс Требухов
Катерина АмелінаКатерина Амеліна, кореспондентка LB.ua
