Ніхто з рідних не хотів допомагати хлопчику-cиp0ті. Його всиновила тітка, яка й не знала про те, яка трапилася бiдa

Юрі було всього 3 рочки, коли він опинився в сиротинці. Його батько зловживав алкоголем та прикладав руку до жінки, яка його любила. Одного разу чоловік перебрав, між батьками Юри виникла сутичка в результаті якої батько вбив свою жінку, рідну маму Юрчика. На жаль, нікому з родичів Юра не був потрібен. Бабуся та дідусь по татовій лінії жили в глухому селі, дід теж любив випити. Люди там роботи не мали, поставити на ноги хлопця сама бабуся б не змогла, тому дитині не було сенсу там виховуватись. А от родичі з маминого боку жили за кордоном і довгий час просто не знали, яке горе сталося в їх сім’ї. Дядько Юрчика по маминій лінії жив в Італії, в нього була своя сім’я і ще одна дитина йому була не потрібна. Бабуся та дідусь померли. Залишалася тільки сестра по маминій лінії, Юрчика вона бачила раз в житті, тільки на хрестинах, тому що жінка жила в Америці й в Україну приїжджала дуже й дуже рідко.

Юрі комфортно було в сиротинці, в 10 років він подружився з Кольою, який став його кращим другом. Вони жили в одній кімнаті, обмінювались одягом, Коля дуже допомагав Юрі, бо ж його родичі часто приїжджали в сиротинець та привозили солодощі й потрібні у побуті речі. Мама Колі любила Юрчика й намагалася допомагати хлопчику, до якого взагалі не приходили родичі.

Коли Юрі було 14 років у нього виник серйозний конфлікт з одним із вихованців сиротинцю – Дімою, між ними виникла серйозна бійка й у висновку обидва опинилися на лікарняному ліжку. Вже в лікарні Юра й Діма познайомилися ближче, подружилися й стали разом проводити багато часу. Юра розповів свою історію, яка була близька для Діми, адже за пів року до цього з ним зв’язалася рідна тітка, яка вирішила його всиновити. Діма розповів Юрі за сайт, завдяки якому тітка змогла знайти його, тому Юра вирішив спробувати вдачу й знайти своїх родичів. Яке ж було здивування в Юри, коли він дізнався, що його родичі живуть в Італії, Швеції, Америці та навіть в Ісландії.

Діма порадив Юрі написати тітці з Америки, бо відчував, що його друг дуже швидко опиниться в теплому будинку й обіймах близьких родичів. Пальці Юрчика тряслися, проте він зміг написати рідній тітці Олі «Привіт», і розповісти, що ж з ним трапилося за останні 11 років. Після написання листа він дуже нервував, проте не пройшло й тижня, як хлопчик-сирота отримав відповідь на свій лист.

«Привіт Юрчик, мені дуже шкода, що тобі довелося пережити такий жах. Декілька років тому я дізналася про трагедію й намагалася тебе знайти, проте усі мої старання виявилися марними. Щовечора я молилася Богу, аби ти знайшовся і я змогла тебе всиновити. Вже невдовзі я приїду в Україну й ми зустрінемось.» – йшлося в листі тітки Олі.

Не минуло й місяця як в кімнату Юри та Колі зайшла працівниця сиротинця й сказала «Юра, до тебе прийшли». Затамувавши подих Юра зайшов у гостьову кімнату й завмер…перед ним стояла його мама. Тітка Ольга була сестрою–близнючкою його рідної матері, яку він пам’ятав тільки по фото. Ольга стиснула підлітка в обіймах й розплакалася. Вони проговорили годину, сльози, обійми, все відчули за цю годину родичі. Вже за місяць Ользі вдалося оформити документи й забрати Юру з сиротинця. Зараз йому 18, він живе в Америці з тіткою, її чоловіком та трьома троюрідними сестрами. Він старанно вчить англійську, вже знайшов друзів з українського поселення, любить кататись на скейті й мріє стати режисером. Він часто пише своїм друзям Колі та Дімі, з якими потоваришував ще у сиротинці. Щовечора перед сном, Юра дякує Богу, що з ним в житті сталося справжнє диво.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *