Ніна сиділа з хв орим свекром, доглядала за ним, а коли його не стало, тільки тоді жінка дізналася жа хливу таємницю чоловіка.

Батько Григорія був тяжко хво рий. Йому потрібен був постійний догляд, тому Гриша попросив дружину переїхати до його батька, який ще й жив один. За 10 років життя з Гришею Ніна стала мало не донькою свекра. Вона дуже любила і поважала його. А ось з чоловіком справи йшли гірше. Гриша з Ніною один до одного майже нічого не відчували, адже вийшли не по любові, а тому що треба, а про пристрасть між ними і мови не йшло, тому і дітей у пари не було. Ніна погодилася переїхати до свекра відразу, навіть церемонитися не стала. Вона не хотіла залишати рідний дім, але й розуміла, що без чоловіка їй буде навіть спокійніше, адже коли він вдома, в повітрі висить якась напруга. Ніна поїхала до свекра і, уявляєте, це був, напевно, найкращий час за останні 5 років.

Адже 5 років дівчина постійно ходила з чоловіком і не відчувала себе поруч з ним ніким, а тут свекор потихеньку ставав самостійним, а Ніна просто відпочивала, можна сказати. Хоч свекру і ставало краще з часом, але хво роба зробила своє: його не стало… Похорони були важкими, але Гриша виглядав не зовсім розгубленим. Він говорив, що давно відпустив батька, адже сам за ним не доглядав… Минув деякий час. Чоловік, як і раніше, не з’являвся вдома, а коли і з’являвся, вони з дружиною не розмовляли — не було у них загальної теми… Ніна не працювала, так як Гриша не дозволяв, говорив, що єдиним заняттям дружини повинна бути робота по дому. Одного разу Ніні стало так нудно і тужливо, що вона вирішила заглянути в будинок свекра. Той будинок зберігав теплі спогади і почуття…

Ось, дівчина вже приїхала з якимось занепокоєнням на душі, вставила ключі в замок, а вони не до кінця проштовхуються. Тут двері Ніні відкриває незнайома жінка з дитиною. — Вибачте, ви хто, і що вам потрібно? — запитала вона грізним тоном, паралельно хитаючи дитину. — Я господиня цього будинку, — відповіла Ніна, намагаючись не здати позицій. — Ах, так? А мені Гриша говорив, що я господиня. Зараз ми з’ясуємо, хто ви … хазяйка … — відповіла незнайомка, зателефонувала за якимось номером і протягнула телефон Ніні. На екрані було слово» Улюблений», а під цим словом – до болю знайомий номер телефону. Їх Ніна дізнавалася при одному погляді. — Скажи, це твій син? — запитала Ніна абоненту. — Я все поясню, тільки почекай мене, я зараз виїду, — відповів абонент, але всіх його слів Ніна не почула. Вона повернула телефон незнайомці і пішла.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *