Вчора у мого старшого сина, який навчається в четвертому класі були батьківські збори. Ну не в сина, а його класі серед батьків. Дружина затримувалася на роботі і попросила мене піти туди. Для мене це був перший такий досвід, бо раніше я ніколи туди не ходив. Завжди відвозив дружину і чекав на неї в автомобілі.
Швидше за все це був таки мій перший і останній похід на схожі заходи. Не маю я бажання ще раз на батьківські збори йти.
Я просто не розумію, як з батьків двадцяти восьми учнів всі можуть бути неадекватними і не дружити з міз _ками. А може у них просто грошей кури не клюють. Не збагну ніяк.
Вчителька розповіла нам про успіхи та невдачі наших дітей, про їхню поведінку і я думав, що це вже все. Та найцікавіше вона залишила на останнок. Сказала, що ми всі хороші люди і тому має здати кошти. Батьки почали уточняти на що саме і яку суму.
Тоді вчителька відповіла:
– Хочу вас усіх попросити здати кошти на допомогу родині нашого Петрика. Хто скільки може, але самі розумієте, що зараз двісті гривень – це не гроші. Особисто я здам також – тисячу гривень.
Деякі переглянулися між собою і подумали, що серйозна біда трапилася в цій родині. Та вчителька продовжила:
– У батьків Петрика семеро діток. Зараз батько залишився без роботи, а мама лежить в пологовому і очікує на появу восьмої дитини. Допомога їм просто необхідна.
Знаєте, я одразу ж виступив проти. І тут на мене посипалася тонна негативу. Хоча я не розумію за що. Я ж абсолютно правий. У них семеро дітей і скоро народиться восьма. Відповідно кошти від держави вони отримують та й не маленькі. Мають соціальні пільги. Обоє дорослі і здорові, то ж працювати можуть. Батько – так точно. Захотів б знайти роботу – знайшов б. Основне бажання. Та й якщо зовсім з роботою туго – може піти на будову, чи таксувати, чи на доставці працювати.
На мене почали всі вовком дивитися, як я це озвучив. Всі чемно передавали кошти вчительці. Тоді я продовжив і додав, що дорослі люди знають звідки діти беруться. Можна ж користуватися засобами контрацепції або стримувати себе. Хіба не так?!
Чому я маю витрачати кошти на чужих людей. Вони ж самі собі винні. Для чого народжувати щороку по дитині? Сумно їм живеться, чи що.
Розумію, якби потрібно було здавати гроші на якесь покращення для наших дітей. Наприклад, на ремонт класу, чи на ігровий інвентар, чи на підручники. Ну але ж не годувати чужу родину.
Сьогодні я все ніяк не міг заспокоїтися і почав шукати, які соціальні виплати на сімох дітей, та ще й на восьму. І знаєте, це просто захмарні суми. На ці гроші можна жити кілька років. А їх ще бідними всі вважають. Я навіть надіслав цю інформацію у загальний чат нашого класу. Сподіваюся, що до когось таки дійде розум.
