У мене двійко дітей. І я як ніхто інший знаю, що разом з ними ростуть і проблеми. Старший син Андрій уже доволі успішна людина, має власну сім’ю, дім в іншій країні, престижну роботу. І це не може не тішити.
А от донька Наталя ще не досягла нічого. Звичайно гріх говорити, що вона не намагається щось змінити. Вона робила вже безліч спроб віднайти себе. Та поки результатів нема.
З часом Наташа стала випивати і ходити з різними хлопцями. Напідпитку спілкуватися з особами протилежної статі набагато легше. Всі ці кавалери почали приходити до нас в квартиру і донька пригощала їх за мої кошти.
Наталя була у відчаї, адже в такому віці вже хотілося б мати сім’ю, діток. Та чим я можу зарадити у цій ситуації?
Все це розпочалося, коли дівчина закінчила школу. Тоді вирішила не вступати відразу в університет. Нібито втомилася від постійного навчання, треба відпочити. Я запропонувала пройти курси крою і шиття, та пропозиція була відхилена з насмішкою.
Як не дивно, на наступний рік дочка все ж вступила в університет. Провчившись 4 курси, вийшла заміж за одногрупника. Грошей у подружжя не було, адже ще були молоді і тільки закінчили навчання.
Через деякий час матір Артема почала жалітися, що невістка нічого не робить. Тому чоловік наслухався дорікань і почав сваритися з Наталею. Скандали стали дедалі частішим явищем.
Та це лише загострило внутрішній конфлікт доньки і вона остаточно покінчила з пошуками роботи. Тому як тільки я вийшла на пенсію, оформила карту, куди вона буде поступати, Наталія попросила у мене на період пошуку заробітку.
Я раділа, коли дізналася, що давня знайома запропонувала доньці роботу секретаря в одній фірмі, де вона працює бухгалтером. Та Наташа відмовилась. Себто це не робота її мрії.
Карту мені ніхто так і не повернув. Напевно, зручно жити за чиїсь гроші. Коли я попросила повернути вже своє назад, то Наталя заявила, що не буде спілкуватися зі мною, якщо залишу її без копійки.
Уже пройшло доволі багато часу, а з донькою ніяких змін не сталося. Пощастило, що Андрійко турбується про мене і частенько висилає гроші. А я на дому печу торти і тістечка. Інакше не знаю, як би я вибиралася із цього становища.
Синові все ж таки вирішила не розповідати, куди розходиться моя пенсія. Не хочу, аби між дітьми був конфлікт. Нехай краще живуть кожен своїм, а я в очах сина побуду «транжирою».
В такі моменти мені особливо шкода, що чоловіка немає в живих. Я впевнена, що такого не могло б статися, якби він був поруч і допомагав мені у вихованні дітей.
Не знаю, як вийти із цього всього і допомогти своїй доньці стати на правильний шлях?!
