Марія ва рила холо дець, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонила троюрідна тітка. – Привіт, Марійка. А ми до тебе в гості їдемо. Приймеш? – весело сказала вона. – Ти чого мовчиш?

Після закінчення інституту Марія залишилася працювати у великому місті, платять добре, та й кар’єру можна зробити. Невдовзі купила собі невелику однокімнатну квартиру. Оскільки багато часу присвячувала роботі, то стосунки не поспішала заводити, тим паче виходити заміж. У рідному маленькому містечку залишилася вся рідня. Але особливо зв’язок не підтримувався, лише з батьками. Вічно часу не вистачало. А тут зовсім несподівано зателефонувала троюрідна тітка і повідомила, що їде до Марії в гості. – Ти чого мовчиш? Не рада чи що? – запитала тітонька. – Ну що ви? Рада! Звісно приїжджайте. – сказала Марія. Справді, давно не бачилися, треба зустріти як належить. Пішла, накупила всяких смаколиків, щоб тітоньку порадувати. І навіть із роботи відпросилася, щоб її з вокзалу зустріти та додому привезти. І ось у день приїзду, дзвонить радісна тітка: – Алло! Марія! Ми під’їжджаємо! – В якому сенсі ми? – обережно запитала Марія. – Ах так! Я ж забула сказати, твоя племінниця, Оля, вирішила вчитися в цьому ж місті і якщо вже ти незаміжня, живеш одна, ми тут подумали, хай вона з тобою поживе, добре? – Запитала тітка. – А то нам орендовану квартиру оплачувати дуже невигідно.

Марія швидко почала все обдумувати, сімнадцятирічна дівчина, майже їй незнайома у її маленькій квартирі?! Та ще й відповідальність за неї нести, допомагати, а в результаті все одно залишишся винною, якщо з нею щось станеться?! А справа молода… І плюс до всього, жодного особистого життя цілих п’ять років?! І нарешті: чому її згоди ніхто не спитав, а ставлять перед фактом? – Слухайте, а з чого ви взяли, що я незаміжня? – відразу зрозуміла Марія. – Ну так нам ніхто нічого не розповідав про твоє весілля. – відповіла тітка. – То це я попросила батьків не розповідати, бо весілля не справляли, щоби ніхто з родичів не образився, – знайшлася що відповісти Марія. – А як же нам тепер бути? – розгублено спитала тітонька. – Ну добре, зараз я чоловіка свого, Бориса вмовлю, щоб він цієї ночі в друга переночував, але на дві він нізащо не погодиться, – сказала Марія. – Він взагалі розлучатися не любить, стає нервовим та підозрілим. Може вночі прийти і сварку влаштувати, любить мене, тож і ревнує. Тітонька розчаровано зітхнула.

– Ну гаразд, хоч на одну ніч. А завтра вранці ми знайдемо квартиру. – сказала вона. Закінчивши розмову, Марія стрілою помчала до сусідки, у якої чоловік був під два метри на зріст. – Марино, привіт! Позич одяг Віті та його взуття всього на один день, – попросила Марія і розповіла свій задум. Та розсміялася і сказала: – Ну ти молодчина, як тільки здогадалася?! – Сама дивуюсь! – відповіла Марія. Прийшовши додому, вона розкидала туфлі та стоптані тапки сорок шостого розміру, розвісила куртки та шарф, у кімнаті на стілець повісила пару сорочок, а у ванній футболку, розміром як чохол на піаніно. Квартира одразу наповнилася міцним чоловічим духом. Зробивши справу, Марія зі спокійною душею поїхала на вокзал зустрічати дорогих гостей. Коли приїхали додому, зайшли в квартиру і тітка побачила скрізь речі гуліверського розміру, стала нервово прислухатися до найменшого шуму на сходовому майданчику, навіть коли їла смаколики і пила чай. А при особливо різких і гучних звуках навіть трохи здригалася. – А чому б нам із твоїм чоловіком не познайомитися?

Може б ми з ним потоваришували? – обережно спитала вона. – Бачите, так вдало співпало, що в них сьогодні парубоцька вечірка, друг одружується, він виявляється і так планував піти на одну ніч, вони в ресторані збираються… Аби вночі на «веселу» голову не вирішив повернутися… – сказала Марія. – А то шуму від нього не оберешся! – Ой, дочко, а пам’ятаєш, ти квартиру дивилася в оголошені, зателефонуй їм прямо зараз, що ми будемо молодятам заважати? – тітонька штовхнула доньку. – Так, так, зараз подзвоню, – закивала племінниця і набрала номер. – Вільно? Ми зараз приїдемо! – Сказала вона в слухавку. – Ой! А ви вже йдете? – запитала Марія, навіть не переночуєте? – Ні ні! Ми мабуть на квартиру поїдемо, – сказала тітка. – Ну, якщо вам так буде спокійніше… – сказала Марія. – Так Так! Саме спокійніше! – відповіла тітка. – То давайте я вас відвезу! – запропонувала Марія. – Ні! Ні! Дякую, ми на таксі, – сказала тітонька. Після цього самого випадку вона жодного разу не зателефонувала, втім як і до нього…

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *